четверг, 27 апреля 2023 г.

В. Сухомлинський " Як хлопці мед поїли ."

 Розвиток мовлення .

Слухання оповідання Василя Сухомлинського : " Як хлопці мед  поїли . "


- Вітаю вас , мої маленьки друзі ! На календарі 28 квітня , п'ятниця . Місяць квітень - другий за рахунком весняний місяць , добігає до завершення . Місяць квітень уквітчав землю квітами , вдяг дерева в листву , землю покрив молоденькою яскраво - зеленою травичкою .Дякуємо тобі , місяцю квітню ,за радість краси весняної ! Чекатимемо тебе наступного року , сподіваємося і віримо , що під мирним небом буде квітнути Україна !

- Малятка , нагадайте мені , будь ласка , як ми називаємо казку , яку склав народ ?А як називаємо казку , або оповідання чи вірш , який склав автор ?

-Пригадайте ,як звуть  людину - письменника , відомого вчителя , з творами якого ми знайомилися  протягом року ?( Василь Олександрович Сухомлинський )

- Сьогодні ми познайомимося з оповіданням Василя Олександровича Сухомлинського " Як хлопці мед поїли " 

- Хлопців звуть Олег і Роман . Послухаймо , що за історія трапилася з хлопцями :


Як хлопці мед поїли - казка Василя Сухомлинського

Мати послала Олега і Романа до дідуся. Він у сусідньому селі живе.

Зраділи хлопці: давно не були в дідуся. У нього в садку яблука смачні, ото вже поласуємо, думають.

Принесли дідусеві нову вишиту сорочку, що мати передала. Подякував дідусь і каже:

- Ідіть, діти, в садок, ласуйте яблуками.

Побігли хлопці у садок, наїлися яблук. Дідусь поставив на столі тарілку меду. Взяли вони по ложці й не можуть більше.

Зібралися хлопці додому. Дав дідусь баночку меду й каже:

- Хай і мама покуштує.



Пішли хлопці. Дорога далека. Захотілося їсти. Сіли під вербою, з’їли трохи меду. Та й знову йдуть. Захотілося їсти ще дужче. Ще сіли, наче й небагато з’їли, а меду лишилося тільки на денці.

Ще раз сіли… Баночка стала порожня.


 Підійшли до хати, сіли під явором та й думають: “Що ж мама скаже?”

Вийшла мама з хати, дивиться – хлопці плачуть.



- Чого це ви плачете? – стривожилася мати.

Розповіли сини, як мед поїли. Мама зраділа, сміється.



 Хлопці дивуються, питають:

- Мамо, чого ви радієте?

- Того, що ви плачете…

- Ось так закінчилася історія з Олегом та Романом . Як на вашу думку добре чи погано ?

- На мою думку , те що відбулося з хлопцями є для них повчальним . Адже хлопці зрозуміли , що вчинили ой , як погано , не залишивши меду для матусі . Та мама пробачила синам і зраділа тому , що Олег і Роман розкаялися і більш ніколи вже не повторять такого вчинку . Вона побачила в очах синів сльози жалю , з приводу нерозсудливого вчинку.

- Малятка , чи є у вас дідусь і бабуся , які живуть окремо від вас ?

- Часто ви маєте змогу навіщувати стареньких ? Що ви приносите їм на гостинець ?

- Що Олег і Роман принесли у дарунок дідусеві ? Чи зрадів дідусь онукам ?

- Який гостинець дідусь дав хлопцям ?

- Що хлопці могли б собі взяти в дорогу , щоб підкріпитися в дорозі , адже до дому шлях був далеченький  ? ( по яблучку )

- Як би хлопці поміркували раніше , взяли з собою по яблуку в дорогу , то й мед би уцілів і вся родина поласувала би солоденьким і корисним медом ! Та добре те , що добре скінчається !

- Бажаю вам тихих і добрих вихідних , будьте здорові і щасливі в своїх родинах !




Як хлопці мед поїли - казка Василя Сухомлинського

Мати послала Олега і Романа до дідуся. Він у сусідньому селі живе.

Зраділи хлопці: давно не були в дідуся. У нього в садку яблука смачні, ото вже поласуємо, думають.

Принесли дідусеві нову вишиту сорочку, що мати передала. Подякував дідусь і каже:

- Ідіть, діти, в садок, ласуйте яблуками.

Побігли хлопці у садок, наїлися яблук. Дідусь поставив на столі тарілку меду. Взяли вони по ложці й не можуть більше.

Зібралися хлопці додому. Дав дідусь баночку меду й каже:

- Хай і мама покуштує.

Пішли хлопці. Дорога далека. Захотілося їсти. Сіли під вербою, з’їли трохи меду. Та й знову йдуть. Захотілося їсти ще дужче. Ще сіли, наче й небагато з’їли, а меду лишилося тільки на денці.

Ще раз сіли… Баночка стала порожня. Підійшли до хати, сіли під явором та й думають: “Що ж мама скаже?”

Вийшла мама з хати, дивиться – хлопці плачуть.

- Чого це ви плачете? – стривожилася мати.

Розповіли сини, як мед поїли. Мама зраділа, сміється. Хлопці дивуються, питають:

- Мамо, чого ви радієте?

- Того, що ви плачете…


Комментариев нет:

Отправить комментарий